За останні 5 років всі сегменти світового ринку одягу демонстрували зростання

Світова торгівля одягом зростає в середньому на 4% в рік. Проте питома вага України на світовому ринку одягу за останні 5 років зменшилася з 0,16% до 0,10%. До того ж майже 90% обсягів українського експорту припадало на давальницькі схеми: 88% в 2013 р. (583 млн. дол.) та 89% в 2014 р. (566 млн. дол.). Дана інформація була представлена ДП «Укрпромзовнішекспертиза» (УПЕ), яка стала одним із організаторів семінару «Експорт одягу з України: від теорії до практики».

За словами експертів УПЕ, в товарній структурі українського експорту переважає верхній одяг (285,6 млн. дол. або 64,2%) та спідня білизна (77,4 млн. дол. або 17,4%).

 Товарна структура українського експорту одягу в 2015 р., млн. дол. США

«Суттєве зниження внутрішнього попиту на вітчизняний одяг змушує українські компанії шукати нові ринки збуту. – Зазначає Володимир Власюк, директор УПЕ. – Тому стратегічно важливими для українських виробників одягу є ринки, які є ємними та демонструють високі темпи приросту імпортного попиту, зокрема країни ЄС». В останні роки, основними покупцями українського одягу є Європейський Союз (525 млн. дол. або 90,5%) та Росія (33 млн. дол. або 5,6%), при цьому помітною є тенденція скорочення частки Росії в загальному експорті та зростання частки Європейського Союзу.

<strongГГеографічна структура української зовнішньої торгівлі одягом в 2015 р., млн. дол. США

Головними європейськими імпортерами українського одягу є Німеччина (161 млн. дол.), Угорщина (32 млн. дол.), Італія (31 млн. дол.) та Польща (30 млн. дол.), на які сумарно в 2015 р. припадало майже 57% експорту з України.

Привабливість європейського ринку підтверджується дуже великими обсягами імпорту. Так, даний регіон є найбільшим світовим імпортером, на який в 2015 р. припадало 40,7% обсягів загальносвітового імпорту – 178 млрд. дол. і більше половини імпорту (57% або 83 млрд. євро) припадає на закупівлі з-поза меж ЄС. При цьому найбільш перспективними для українських виробників одягу є європейські країни не тільки з великими об’ємами імпорту, а й зі значними темпами росту імпортного попиту. Зокрема, такими перспективними ринками є Люксембург (+20,0% на рік), Польща (+15,4%), Латвія (+12,9%), Словаччина (+12,5%), Литва (+12,4%), Іспанія (+9,2%), Болгарія (+9,0%) та Нідерланди (+8,1%).

Щодо найбільш перспективних товарних позицій, які здатна постачати Україна, то ними є костюми, штани, чоловічі, трикотажні (середньорічні темпи зростання імпортного попиту в ЄС – 14,4%); штани, комбінезони жіночі, виробничі та професійні (10,2%); пальта, півпальта, накидки, плащі, куртки, чоловічі, трикотажні (11,5%); костюми, сукні, спідниці, жіночі, трикотажні (9,7%).

Як зазначає заступник начальника відділу секторальних досліджень та проектних розробок УПЕ Микола Мостов’як, окрім значного імпортного попиту, до основних можливостей для українських виробників на ринку ЄС можна віднести: короткий термін доставки з огляду на межування України з Євросоюзом; низька вартість робочої сили та низька ймовірність підвищення заробітної плати в короткостроковій і середньостроковій перспективі; потенціал для збільшення поставок на європейські експортні ринки після набрання чинності Угоди про асоціацію з ЄС; можливість виробляти невеликі обсяги замовлень для видів одягу на які швидко змінюється мода.

Поряд із Європейським Союзом, українським виробникам одягу варто звернути увагу на країни, що розвиваються. Потужні демографічні та економічні зміни в таких державах привели до формування в них досить заможного середнього класу, потреба якого в сучасному та якісному одязі може бути успішно задоволена українськими виробниками. Таким чином, постійне зростання світового ринку одягу, а особливо окремих його сегментів, дозволяє українським виробникам нарощувати експорт завдяки високій якості товару, низькій собівартості готової продукції та логістичним перевагам України у порівнянні з азійськими державами.

Презентації доступні для перегляду:

• Володимир Власюк. Експортна стратегія та експортний план: розробка та реалізація (внутрішня реорганізація ресурсів компанії, інструменти маркетингу, тайм-менеджмент тощо).
• Микола Мостов’як. Європейський ринок одягу: тенденції та перспективні сегменти.
• Юрій Добровольський. Тендери на закупівлю одягу: можливості для українських виробників.
• Юрій Добровольський. Корисні інформаційні ресурси для експортерів одягу.
• Тарас Ткаченко. Перспективні ринкові сегменти для експорту одягу.
• Олексій Рожков. Що таке DCFTA (Договір про глибоку та всеосяжну вільну торгівлю) і які можливості та зобов’язання виникають для українських виробників одягу? Актуальні проблеми з отриманням сертифікату EUR 1.
• Вікторія Микуляк. Правила походження товарів, тарифне і нетарифне регулювання експорту одягу.
• Тетяна Абрамова. Успішний досвід будинку моди «RITO» при виході на іноземні ринки.
• Ольга Іванченко. ЄБРР: інструменти підтримки малого та середнього бізнесу з виробництва та експорту одягу.
• Юлія Павленко. Можливості Cross-border E-Commerce. Легкий вихід на глобальні ринки.
• Микита Полатайко. Торгівля одягом на Amazon та eBay, використання платіжної системи PayPal: перепони та можливості.
• Ігор Кустов. Просування товарів на Amazon. Практичні аспекти.
• Анжела Махінова. Заходи торговельного захисту: внутрішній ринок та ризики при формуванні цінової політики при експорті.
• Іван Бараненко. Ризик застосування спеціальних санкцій у зовнішньоекономічній діяльності.
• Голда Виноградська. Історія успішного експорту одягу в ЄС (на прикладі вітчизняної компанії).
• Голда Виноградська. Створення центру з підтримки українських експортерів одягу.