3 липня Кабінет міністрів ухвалив постанову № 462, якою змінив діяв до того порядок поставок коксу в Україну з-за кордону. Замість нульової квоти на імпорт такої продукції встановлено обсяг її ввезення на поточний 2013-й рік в 210 тис. тонн.
Нульова квота на імпорт різних видів коксу була передбачена в урядовій постанові № 225 від 13 березня. Цей документ досі викликає явне невдоволення металургів, так як встановлює обмежений режим імпорту вугільної сировини для виробництва коксу – в обсязі 10,2 млн. тонн. Розподіл цього обсягу між імпортерами викликало невдоволення деяких з них. Два підприємства – Алчевський меткомбінат і “Алчевськкокс” (входять до складу корпорації “ІСД”, підконтрольної російському капіталу) – подали до суду на український уряд, наполягаючи на неправомірність введення квот на імпорт. У кампанію “проти постанови № 225” пізніше включилися і представники цементних підприємств, які опинилися обділеними при розподілі квоти в травні поточного року.
На тлі цих квотно-вугільних скандалів ситуація з фактичною забороною на ввезення металургійного коксу в Україну залишалася не настільки гласною і публічною. Багато в чому тому, що невдоволення даною нормою постанови КМУ № 225 висловлювали лише на ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” (АМКР; входить до складу глобальної групи ArcelorMittal; основний бенефіціар- бізнесмен індійського походження Лакшмі Міттал ) .
Власних потужностей криворізького комбінату недостатньо для покриття його потреб в коксі – тут торік зупинили на капремонт дві коксові батареї. Після цього АМКР, відшкодовуючи виниклий дефіцит в паливі, наростив його закупівлі у інших виробників в Україні – на коксохімах груп “Євраз” (головний власник – Роман Абрамович) і “Донецьксталь” (основний співвласник – Віктор Нусенкіс) .
Олександр Крайніков , керівник проекту Delphica, наводить наступний розрахунок. У 2012 році на АМКР було виплавлено 5,6 млн. тонн чавуну, потреба у валовому коксі для цього склала 3,1 млн. тонн. А власні коксохімічні потужності комбінату, при повному завантаженні, дозволяють випікати не більше 3 млн. тонн коксу на рік. “Виходить, що абсолютний мінімум дефіциту для підприємства – 100 тис. тонн коксу на рік. Хоча завантажити всі його коксохімічні потужності на 100 % – вельми проблематично”, – коментує він. І наводить таке порівняння: в останній докризовий рік на криворізькому метпідприємстві виплавили 7,2 млн. тонн чавуну, споживши 3,6 млн. тонн доменного коксу.
Чималі обсяги коксової продукції надходили на підприємство і по імпорту. За даними Delphica, комбінат АМКР в поточному році різко наростив ввезення коксу за кордону – до 255 тис. тонн за п’ять місяців 2013-го, що покрило приблизно чверть від загальної потреби підприємства в даному матеріалі. За весь минулий рік комбінат імпортував трохи понад 440 тис. тонн коксу. Основні поставки в нинішньому році здійснювалися на криворізький меткомбінат з Польщі. Крім АМКР в той же період металургійний кокс в країну завозив і МК “Запоріжсталь” (контролюється групою “СКМ” Ріната Ахметова) .
Українська коксохімічна галузь в цілому має в своєму розпорядженні достатні потужності для випуску коксу. Зараз у цьому секторі гірничо -металургійного комплексу країни свідомо скорочують обсяги виробництва – у відповідь на падаючий попит з боку металургів, викликаний у тому числі і впровадженням установок із вдування пиловугільного палива в доменні печі (ця технологія дозволяє скорочувати витрату коксу при виплавці чавуну). За попередніми даними об’єднання “Металургпром”, в першому півріччі 2013-го в країні було випущено 8841000 тонн коксу, приблизно на 10 % менше, ніж у січні-червні 2012-го.
Як видно, фактична заборона на імпорт коксу криворізький комбінат без даного паливного матеріалу не залишила – наростити його випуск наші коксохіміки цілком би змогли. На “АрселорМіттал Кривий Ріг”, проте, свідомо орієнтувалися на імпорт коксу. Причина – в корпоративно- логістичних ланцюжках в рамках всієї корпорації ArcelorMittal , яка володіє коксохімічними активами в Польщі. “Ми поставляли в цю країну для своїх активів залізорудну сировину з України (до складу АМКР входить рудне підрозділ – Ред.), а назад – в Кривий Ріг – везли кокс” , – коментує Delo.UA глава київського представництва АМКР Володимир Ткаченко. Введений з 1 червня фактична заборона на імпорт коксу, за його словами, цю схему внутрішньокорпоративних поставок порушив.
В. Ткаченко не заперечує, що його компанія доклала чимало зусиль для того, щоб домогтися поновлення необхідного їй імпорту. “Не можна сказати, щоб нас повністю влаштовував обсяг знову встановленої квоти. Ми розраховували на 65 тис. тонн коксу на місяць, по факту ж виходить – 30 тис. тонн / місяць”, – розповідає він. Але вітає і нинішній розмір квоти. “Ми сподіваємося, що вся вона буде розподілена на АМКР”, – наполягає Ткаченко.
“Реальна потреба АМКР в імпортному коксі, за моїми оцінками, становить 300-400 тис. тонн на рік. Виділена квота – 210 тис. тонн – буде використана протягом не всього року, а півріччя. Думаю, цей обсяг в 2013-му підприємство повинен задовольнити”, – вважає А. Крайніков . І додає , що МК “Запоріжсталь” демонструє куди менші обсяги коксового імпорту: “Так, і саме ввезення даного матеріалу здійснюється цим комбінатом нерегулярно. Для них близько 20 тис. тонн імпортного коксу на рік – цілком достатньо”.
Локальне досягнення криворізького активу Міттала – відновлення поставок імпортного коксу – може порушити можливі “підвищувальні плани” українських коксохімів. Прямого збитку у зв’язку з цим для них, звичайно, не виникає. “Мова можна вести просто про неодержаної вигоді. Деякі українські коксохімічні заводи могли розраховувати на збільшення закупівель своєї продукції з боку АМКР при залишенні нульової квоти на імпорт”, – стверджує аналітик ІК Eavex Capital Іван Дзвінка.
Переважна більшість коксохімічних заводів країни, втім, працює в рамках гірничо- металургійних груп. А керівництво останніх зараз куди більше хвилює інша квота з того ж постанови КМУ № 225 – на ввезення в країну якісного вугільної сировини для виробництва власне коксу. І ось ця історія, думається, буде “голосно грати” ще не одного разу…