Круглий стіл «Модернізація промисловості України: структурні перетворення та нові виробництва» був проведений в ТПП України 23 грудня 2015 року. Організатори – ДП «Укрпромзовнішекспертиза» та ТПП України. В заході взяли участь близько 50 учасників – представники органів влади, бізнесу, експертів, громадських організацій, галузевих асоціацій.

Ідея проведення круглого столу виходить з розуміння професійною громадськістю стану, в якому перебуває економіка України, та необхідності практичних дій з її модернізації.

Так, економіка України критично відстає від економік країн-сусідів. Для подолання розриву необхідно досягти 8-9% приросту ВВП протягом 10 років. В той же час, сфера матеріального виробництва України відзначається високим ступенем зношеності виробничих фондів (до 84%), домінуванням виробництва нижчих технологічних укладів (близько 90%), зменшенням частки переробної промисловості в структурі ВВП (з 20% в 2003р. до 11% в 2014р.), втратою зовнішніх ринків в умовах високого рівня експортної залежності (частка експорту у ВВП складає близько 50%) та відірваністю вітчизняної промисловості від потреб внутрішнього ринку.

Спікери заходу:

1. Власюк Володимир, директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза». Назва презентації: Нова структура промисловості України. Товари, перспективні для виробництва та експорту
2. Бараш Микола, голова Комітету підприємців зі сприяння розвитку конкурентних відносин при ТПП України. Назва презентації: Розвиток ефективної конкуренції передумова для інноваційно- інвестиційної моделі розвитку
3. Саліхова Олена, провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України, д.е.н. Назва презентації: Без державних інтервенцій у промисловий розвиток структурні перетворення в Україні неможливі
4. Шевченко Анастасія, головний спеціаліст відділу безпеки реального сектору економіки. Назва презентації: Промислова політика в Україні: проблеми та пріоритети подальшого розвитку
5. Чепіжко Олена, директор із зовнішніх комунікацій Evrocar Ukraine.

Модератор заходу – Володимир Власюк

Володимир Власюк презентував результати дослідження, виконаного на замовлення Федерації роботодавців України, щодо визначення перспективних для виробництва та експорту товарів переробної промисловості.

Зокрема, такими товарами є:

1. Продукти харчування та харчові інгредієнти (м’ясопродукти, сири, борошно, яблучні соки, вершкове масло, сухе молоко, клейковина, цукрові сиропи).
2. Продукція харчових біотехнологій (лимонна кислота, лізин).
3. Продукти деревообробки (плити, фанера, паркет, дошки, тара, дерев’яні конструкції, меблі) та картонно-паперова продукція (папір, картон, шпалери, паперові рушники і серветки, картонна тара).
4. Хімічна продукція (пестициди, фармацевтика, мило та мийні засоби).
5. Продукція легкої промисловості (одяг, взуття).
6. Будматеріали (керамічні та сантехнічні вироби, флоат-скло, базальтове волокно)
7. Продукція металообробки (металопрокат, металеві зливки, титановий прокат, труби, металоконструкції, металеві вироби).
8. Продукція машинобудування (транспортні засоби, комп’ютерна і побутова техніка, сільськогосподарська техніка, гірничошахтне обладнання, підйомно-транспортне устаткування).

Дані товари представляють великі можливості для бізнесу, в т.ч. і для українського. Цей розвиток потребує інвестицій.

За словами спікера, не існує єдиного заходу, який забезпечить притік інвестицій та стале економічне зростання. Потрібен комплекс заходів, а саме – економічні свободи, макроекономічна, політична та соціальна стабільність, а також секторальні політики інвестиційних стимулів, орієнтовані на конкретні групи товарів. На сьогодні в Україні фактично відсутня система інвестиційних стимулів, і цим вона програє іншим країнам конкуренцію за інвестиції.

Було запропоновано три типи політик, залежно від особливостей організації виробництва і продажу товарів. Так, складовими політики щодо виробництва стандартних промислових товарів повинні стати швидкий доступ до інфраструктури, зниження інвестиційних і операційних витрат та обмеження вивозу стратегічної сировини. Для товарів, що виробляються в контрольованих іноземними ТНК ланцюгах доданої вартості, політика повинна передбачати існування режиму вільної митної зони, створення Агентства із залучення інвестицій тощо. Для товарів, у виробництві яких українські виробники завдяки НДДКР зберігають контроль ланцюгів доданої вартості, важливими є заходи з підтримки експорту, стимулювання внутрішнього попиту (інфраструктурні проекти, держзамовлення, тощо) та державне спів фінансування НДДКР.

Реалізація зазначених політик вимагає використання наступних інструментів – індустріальні парки, зони експортної переробки, технопарки, банки розвитку та експортно-кредитне агентство.

Микола Бараш (голова Комітету підприємців зі сприяння розвитку конкурентних відносин при ТПП України) зазначив, що промислова реструктуризація та реалізація інноваційно-інвестиційної моделі розвитку нашої держави неможливі без ефективної конкуренції на товарних ринках України. На сьогодні лише 47% ринків мають конкурентну структуру. Близько 12% товарних ринків України – монополізовані, 16% – олігопольні, і 25% – мають ознаки домінування. Сумарні втрати економіки у вигляді монопольної ренти оцінюються в 1-3% ВВП (50-70 млрд. грн.).

Покладатися на те, що ринок без будь-якого втручання держави забезпечить розвиток місцевих виробництв та насичення ринку товарами за доступними цінами, не треба. Як приклади було приведено ситуацію на ринку фармацевтики, нафтопродуктів та роздрібної торгівлі.

В даний час присутні структурні деформації в ланці дистрибуції лікарських засобів і нафтопродуктів. Нормалізація маржі в продажах дозволить знизити ціни на 5-30% на ліки, та на 30-35% на нафтопродукти.
В ритейлі недосконале конкуренте середовище призвело до запровадження та утримання необґрунтованої структури роздрібних цін, запровадження значних термінів відстрочення плати за поставлений товар та перекладення практично всіх ризиків роздрібної торгівлі на виробників та постачальників товарів. Завдяки обмеженню конкуренції рітейлери щороку отримують додатково близько 20 млрд. грн. (понад 1% ВВП).

Також було відзначено, що захист конкуренції – це «друга Конституція» країни. Впровадження справжньої конкуренції неможливе без громадянського суспільства в особі самоврядівних організацій – професійних спілок, асоціацій, об’єднань. Їхня функція має бути значно посилена, для чого потрібен окремий спеціальний закон.
Необхідність промислової модернізації, що базується на основі інноваційної моделі, стала основною тезою виступу Олени Саліхової (Інститут економіки та прогнозування НАН України, д.е.н.). За її словами, частка доданої вартості переробної промисловості у ВВП України скоротилася з 44% на початку незалежності до 14% у 2014р., що свідчить про процеси деіндустріалізації нашої держави. В той же час, за останні десять років середні темпи зростання валового нагромадження основного капіталу в Україні були значно нижчі за темпи росту ВВП, що також є індикатором відсутності модернізації в країні.

На думку О. Саліхової, щоб досягнути сталого економічного зростання, норма накопичення основного капіталу в Україні повинна бути не менше 25% ВВП. Промисловість повинна мати опорою внутрішній ринок, а експорт має бути гармонійним доповненням.

Також було вказано на необхідність технологічного навчання українських кадрів для подолання технологічних розривів, що утворилися.
Як приклад приводився позитивний розвиток Південної Кореї, яка за 30 років організувала розвинене суспільство, абсолютно відмінне від Північної Кореї, яка етнічно є ідентичною.
На думку Анастасії Шевченко (Національний інститут стратегічних досліджень), додатковою передумовою розвитку промисловості повинно стати формування ефективного інституційного фундаменту, який передбачає затвердження чіткого плану дій з розвитку промисловості до 2020р., створення консультативно-дорадчого органу з розвитку промисловості та впорядкування правового поля функціонування саморегулюючих організацій. Одним із основних інструментів модернізації промисловості має бути розвиток кластерів шляхом створення спеціальних кластерних організацій; використання програмного підходу до розвитку кластерів; інтернаціоналізації кластерів та стимулювання міжкластерної взаємодії; акцентування кластерної політики на розвитку МСБ.

Олена Чепіжко презентувала на прикладі компанії Єврокар можливості організації в Україні сучасного автомобільного виробництва на основі NEM-моделі . Було виділено наступні практичні переваги організації виробництва в Україні – вартість робочої сили, вигідна логістика і наближеність до кордону, ненасичений внутрішній ринок. З практичного досвіду компанії, людський капітал України є абсолютно придатним до відповідного навчання та виконання кваліфікованої роботи.

Також було висловлена впевненість в можливості організації виробничих кластерів в автопромі. В західноукраїнських областях вже є виробництва автокомплектуючих для світових концернів. Компанія пішла на ризик, інвестувавши десятки мільйонів доларів, і зараз відповідь за державою.

До обговорення долучилися:

• Руслан Іллічов (генеральний директор Федерації роботодавців України), який представив розробку ФРУ, виконану за участю іноземних та вітчизняних експертів «Програма модернізації України», яка може стати основою спільного плану уряду і бізнесу,
• Ігор Шумило (радник Київської школи економіки), Олег Крехівський (радник народного депутата), Ландар Іван і Володимир Панченко (директор Інституту суспільних досліджень ім. О. Поля).

Дані експерти та більшість присутніх на круглому столі гостей дійшли згоди в наступному:

1. Україна повинна залишитись індустріальною державою з розвиненим машинобудуванням.
2. Необхідно сконцентруватися на розвитку переробної промисловості, оскільки лише вона здатна забезпечити створення значної доданої вартості та необхідної кількості робочих місць в Україні.
3. В Україні в даний час існує велика необхідність у сильній і цільній промисловій політиці. Сконцентрувати функції промислової політики потрібно в одному органі державної влади (МЕРТ). Деякі учасники обговорення висловили думку щодо доцільності створення окремого міністерства, відповідального за промисловість.
4. Необхідна система заходів по стимулюванню інвестицій. Потрібне впровадження ряду інструментів та механізмів залучення інвестицій (індустріальні парки, зони експортної переробки, технопарки, агентство із залучення інвестицій, банк розвитку).
5. Потрібна організація масштабного технологічного навчання за прикладом успішних зараз країн, які проходили даний етап (Південна Корея, Китай, Індія).
6. В структурі модернізованої економіки інша і набагато вища роль відводиться громадянському суспільству в особі самоврядівних організацій, зокрема професійних асоціацій і об’єднань. Така структурна ланка відіграє важливу роль в економіці Євросоюзу. Зокрема, вона забезпечує реальний зв’язок між бізнесом і владою.
7. Експорт повинен відіграти ключову роль в збагаченні країни та економічному зростанні. Також окремо була висловлена думка, що опорою має бути внутрішній ринок, а експорт – його гармонійним доповненням.