Якось всі раптом схвилювались державним боргом України, який складає 76,8 млрд долл США (це державний і гарантований державою борг сумарно). Уточнимо предмет стурбованості: хвилювати має саме борг зовнішній, який номінований у долл США, тобто у валюті, яку Україна не емітує

Він дійсно досяг загрозливих масштабів, як на українську економіку, склавши 47,2 млрд $. Але такий розвиток подій не міг бути «несподіваний», оскільки політика запозичень не була «вмонтована» в якусь стратегію економічного розвитку країни, яка мала б визначити міру доцільності зовнішніх запозичень для досягнення поставленої стратегічної мети. І обов`язково покладатись на (майбутню) здатність економіки обслуговувати ці запозичення.
Але поточна боргова істерика засвідчує, що нічого цього не робилось. Діяли хаотично у 2009-2010 під час Великої фінансової кризи, чи у 2014-2015 під час кризи внутрішньої, особливо не переймаючись наслідками.
В руслі такого ж підходу була підготовлена цікава середньострокова стратегія управління державним боргом на 2018-2020, презентована в. о. Міністра фінансів.
Але чому цікава? Тому що не враховує вже набутий негативний досвід. Автори і надалі впевнені, що управляти держборгом можна не переймаючись особливо станом економіки і не маючи програми (стратегії) її розвитку. Можна збільшити частку запозичень у євро, чи знизити бюджетний дефіцит з 2,5% аж до 2,0%, чи покращити умови співпраці з МФО, тобто перекредитуватись і це спрацює. Ну десь так як спрацювало в останні роки. Коли програма співпраці з МВФ закінчилась небезпечним зовнішнім боргом, яким тепер же і пояснюють необхідність нової програми.
Але постає питання: чим закінчиться нова програма, коли попередня закінчилась борговою істерикою? І може нехай спочатку буде відповідь за результати попередньої? Пояснені причини, оприлюднені висновки…
Однак, такий дискурс властивий тим суспільствам, де присутні критичність і здоровий глузд. Але схоже, що Україна поки все більше це розуміння реальності втрачає. Інакше чому намагається долати негативне явище, діями, які ж це явище і викликали? Планує і надалі позичати, замість того, щоб сконцентруватись на виробничому і технологічному розвитку країни без якого ніякого ефективного вирішення проблеми зовнішнього боргу не може бути.
Отже за останні роки, в супереч очікуванням, ми отримали суспільство, яке загалом втратило критичність і якісь базові розуміння економіки. І в якому все ще не видно достатньо «дорослих» громадян, які б могли поставити потрібні питання.