Программу сотрудничества с МВФ и другими внешними донорами следует пересмотреть, исходя из национального стратегического плана развития. (Укр.)

В минулому році державний борг України сягнув максимального значення як у абсолютному вимірі 76,3 млрд. дол. США (Джерело: Міністерство фінансів України, станом на 30.11.2017 р.) так і у співвідношенні до ВВП країни, яке склало 84,6%.

Ця заборгованість зростає динамічніше після 2014 року ( рис. 1).

Джерело: Міністерство фінансів України

*станом на 30.11.2017 р.

Рисунок 1. Загальна сума державного та гарантованого державою боргу України в 2012-2017 рр.,

млрд. дол. США

Варто дуже пильно стежити за цим показником, оскільки він несе велику загрозу нашому економічному розвитку, як країни з поки ще недостатньо конкурентоздатною економікою. Заборгованість сильної економіки, наприклад, як США чи Японії і економіки слабкої, як Україна є відмінними явищами за своїми наслідками. Сильні країни можуть позичати, оскільки їхні конкурентоздатні економіки завжди генеруватимуть достатні кошти для розрахунків. Однак слабкі повинні бути значно обережніші, оскільки над ними висить загроза неспроможності розрахунків через експортну вразливість чи слабкість, а відтак і дефолту чи диктату кредиторів.

Економіка України на жаль слабка. Її товарне виробництво не диверсифіковане, а експорт вразливий через високу залежність від цін на п`ять сировинних товарів. Перерахуємо їх — це пшениця, соняшникова олія, металопрокат та напівфабрикати із сталі, залізорудна сировина і кукурудза на які у 2017 припало біля 50% (!) всього товарного експорту країни.

Крім того економіка України, виміряна у доларовому еквіваленті на довгостроковому тренді скорочується (рис. 2).

Джерело: Світовий Банк

Рисунок 2. ВВП України в 2007-2016 рр., млрд. дол. США в цінах 2010 р.

Але особливо цікавим є спостереження за динамікою такого структурного показника, як співвідношення зовнішнього боргу (сумарно уряд та НБУ) до номінального ВВП, вираженого в дол. США (а саме так в контексті аналізу зовнішньої заборгованості ми повинні відобразити ВВП країни). За період 2007 — 2017, тобто останні 10 років цей показник зріс із 8,7% до 46,9%. Але особливо інтенсивно це відбувалося у 2014 — 2016 роках.

Джерело: Світовий Банк, , Міністерство фінансів України

*оцінка на основі даних Міністерства фінансів України та НБУ

Рисунок 3. Номінальний ВВП і зовнішній борг України (уряд та НБУ) в 2008-2017 рр., млрд. дол. США

Будьте певні, що зовнішній тиск на прийняття Україною економічних рішень чи зовнішнє економічне управління зростає пропорційно приведеному співвідношенню. Отже станом на тепер ми значно залежніші ніж у 2013 році, тобто втратили частину своєї суб’єктності.

Можливо хтось скаже, що це дещо спрощений підхід. Я б так не сказав. Але все ж зверну увагу на іншу сторону небезпеки, дещо відмінну від проблеми зовнішнього управління. Мова йде про небезпечне навантаження на економіку зовнішніх боргових зобов’язань, яке підточує її фінансові ресурси, що саме зараз так критично необхідні для розвитку і яке змушує позичати ще більше, хоча б для того, щоб розраховуватись по вже отриманих кредитах.

Отже в цьому 2018 році зобов’язання за зовнішнім боргом складають 3,6 млрд. дол. США, в тому числі на повернення тіла кредиту 2,05 млрд. $ і на обслуговування відсотків 1,59 млрд. $. Ці зобов’язання покриватимуться коштом видаткової частини бюджету і складають вже 11,4% видатків. В минулому році цей показник склав 5,2%. Тобто 84,3% запланованого приросту державного бюджету в 2018 році, який складає 4,3 млрд. $ (125 млрд. грн.) має піти на погашення зовнішнього боргу (3,6 млрд. дол.).

В наступних роках буде ще цікавіше. В 2019 потрібно буде віддати вже 6,5 млрд. $, а у 2020 ще так само. Це вже буде значно вищий відсоток бюджету, оскільки економічне зростання очікується на рівні 3%, а боргові зобов’язання зростають більше ніж на 100%! А це кошти, які могли б стати ресурсом розвитку – на стимулювання інвестицій, на інфраструктуру, на підготовку трудових ресурсів. Але саме вони вилучатимуться на обслуговування боргу.

Однак саме цікаве буде по переду. Через борг і викликану ним реструктуризацію, проведену в 2015-2016 роках Україна, починаючи з 2021 року сплачуватиме такий собі податок на економічне зростання в розмірі 15%, якщо приріст зростання ВВП буде в інтервалі 3% до 4% і вже 40% від кожного відсотку зростання, що перевищує 4%. За умови, якщо економіка України зростатиме в середньому на 5% у 2021-2040 це складе сумарно 21,51 млрд. $ . Але ми прекрасно розуміємо, що Україні з її величезним відставанням необхідні мінімум 7% щорічного зростання протягом 15 і більше років. В такому разі в 2021-2040 Україні доведеться за погодженими інструментами відновлення вартості (Value recovery instrument) виплатити 64,62 млрд. $!

Чесно кажучи, я не знаю історичних прецедентів подібної реструктуризації і подібного зовнішнього оподаткування. Так і напрошується порівняння із контрибуціями, які переможці накладають на поневолену країну. І як треба було вести справи країни, щоб подібне трапилось? І чи може хтось уявити щось подібне у поляків, турків чи тих же білорусів.

Отже начебто тиха і непомітна зовнішня заборгованість поступово перетворюється на дракона, що висмоктує критично важливий фінансовий ресурс, блокуючи теперішній і майбутній економічний розвиток і беручи у полон енергію майбутніх поколінь українців.

Тому потрібна термінова зміна підходів до економічної стратегії, якщо така взагалі в країні існує. Потрібен загальний план економічного розвитку, захищений від популізму та дуже коротких інтересів політиків. Потрібно, щоб місце зовнішньої допомоги випливало із такого власного плану, а не вимоги зовнішньої допомоги диктували внутрішні економічні рішення. Тому що Захід також робить помилки і йому не потрібна наша розвинена промисловість.

І програма співпраці з МВФ та іншими зовнішніми донорами має бути переглянута, виходячи із національного стратегічного плану розвитку. Як раз тут можна взяти приклад із Польщі, яка домоглась співпраці з МВФ, до речі значно скромнішої ніж Україна, на власних умовах. І перше, що було в цій програмі — це списання боргів. Як і у оригінальному плані Маршала. Зауважте списання!!!, а не нарощення. Тому що саме так діяли розумні уряди, розуміючи небезпеку боргу для неокріплих економік.

Насправді Україна з її можливостями може досить легко відмовитись від хронічних зовнішніх запозичень. Для цього треба лише уміти акумулювати ресурс, який генерує національна економіка і спрямовувати його у економічний розвиток, найперше виробничий. Але ні в якому разі не можна допустити той стан, коли зовнішній борг вже не дозволятиме тобі ні приймати рішення ні діяти подібним чином. А час спливає. Годинник, що вимірює цей час для України вже наближається до півночі…

Джерело: Економічна правда