Україна, з моєї точки зору, не має чіткої позиції і найважливіше – стратегічного загального плану, який би дозволив, використовуючи співпрацю з МВФ, зробити ті економічні зміни й реформи, які нам потрібні, — вважає Володимир Власюк, директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза».

Любомир Ференс: Всі говорять, що нам потрібно відновлювати співпрацю з МВФ і, не дай Бог, ми обірвемо відносини з цією структурою. А ви кажете, що все не так добре в співпраці з МВФ і нам потрібно переглянути програму, за якою ми співпрацюємо. Що ви маєте на увазі?

Володимир Власюк: Я не хотів би демонізувати МВФ як організацію. Це організація, яка була створена в свій час, щоб слідкувати і втручатися в валютний ринок світу, обмінні курси. Пізніше вона трансформувалась в організацію, яка фактично ставить собі за мету допомагати розвиватися різним економікам, які є відсталі.

В співпраці з МВФ є дві сторони: є країна, яка отримує макроекономічну допомогу від МВФ, і є сам МВФ. Меморандуми й програми співпраці підрисуються країною, яка є реципієнтом, формуються в процесі переговорів. Тому від того, як себе поводять протилежні сторони, залежить результуючий документ.

Україна, з моєї точки зору, не має чіткої позиції і найважливіше – стратегічного загального плану, який би дозволив, використовуючи співпрацю з МВФ, зробити ті економічні зміни і реформи, які нам потрібні.

Фактично співпраця з МВФ в нас закінчується нарощенням боргу без зміни структури економіки і без того економічного розвитку, який потрібен. І так у нас продовжується з року в рік.

Фактично зараз у нас наступив той момент, коли МВФ зацікавлений інвестувати нас навіть для того, щоб із цих же коштів ми повертали ті відсотки й борги, які ми заробили за всі попередні роки. Цифра співвідношення цього боргу до нашого ВВП, нашої економіки, з моєї точки зору, вже дуже критична. Зараз треба прикласти максимально зусиль, щоб припинити нарощення зовнішнього боргу при такому слабкому стані економіки.

Сергій Стуканов: З 2015 року наш зовнішній державній борг зростає. Які основні чинники цього зростання і на яких умовах ми з МВФ проводимо операції та отримуємо допомогу?

Володимир Власюк: Є дві основні цілі коштів МВФ: макроекономічна стабільність – з цих грошей можна фінансувати дефіцит бюджету, щоб досягнути фіскальної позиції, коли видатки дорівнюють доходам; поповнення резервів Національного банку — саме резерви є активом, завдяки якому підтримується курс національної валюти.

Сергій Стуканов: Які ми беремо на себе зобов’язання у відповідь на отримання цих грошей?

Володимир Власюк: Якщо ми просимо в когось грошей і маємо їх віддавати, це дає протилежній стороні право ставити певні умови. Всі зобов’язання, вимоги МВФ не можна назвати 100% негативними. Наприклад, створити Антикорупційний суд – думаю, це нормальна вимога МВФ. Однак розмови про підвищення тарифів на газ в мене викликають запитання. Або, наприклад, вимога МВФ, яка стосується  приватизації ринку землі. Ринок землі в Україні має бути відкритим, однак у МВФ є свої вимоги щодо функціонування цього ринку, які можуть не відповідати українському баченню.

Однак всі ці історії з МВФ та боргами – це лише частина. Основна частина цієї історії полягає в тому, що в нас є політика позичання, яка полягає в тому, що ми отримуємо кошти, щоб мати макроекономічну стабільність, у той же час це не супроводжується політикою економічного розвитку, який необхідний.

І тут не МВФ грає ключову роль, а ми. Ми повинні розуміти загальний економічний план розвитку країни. В цьому плані розвитку ми розуміємо, що нам на певному етапі потрібно забезпечити гарантовану стабільність гривні або наприклад, гарантовану макроекономічну стабільність — і для цього нам потрібна така й така програма з МВФ, і з нею виходити.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі. 

Джерело: Громадське радіо