Текст: Гліб Простаков

Китайський, а слідом за ним і світові ринки акцій лихоманить. Індекси Шанхайської фондової біржі просіли майже на 40% з середини червня. Уряд КНР марно намагається перервати падіння, інвестуючи сотні мільярдів доларів інвестиційних фондів, пов’язаних з державою, в цінні папери. Але падіння поновлюється. Переоціненість акцій китайських компаній на тлі уповільнення економіки Піднебесної обіцяє світу мало хорошого. Що відбувається в КНР прямо впливає на Україну, яка вже постраждала від війни на сході і перманентних структурних проблем. Про все це «Репортер» поговорив з директором ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимиром Власюком

– Чи можна вважати шок на китайському фондовому ринку і відгомони на біржах Європи і США провісниками нових світових економічних потрясінь?

– Фондова біржа Китаю не є відображенням китайської економіки, вона не інтегрована в глобальні ринки, як біржі західних держав. Є навіть думка, що китайський уряд навмисно провів експеримент із уявним обвалом, щоб зрозуміти, як на це зреагують світові ринки і реальний сектор економіки самого Китаю. Я не вірю в цю теорію, але в будь-якому випадку вважаю обвал на біржах технічною корекцією. Це зовсім не означає, що проблем в китайській економіці немає, навпаки – їх достатньо. Але якщо китайська криза і почнеться, то точно не з фондового ринку.

– Чому Китай втрачає темпи зростання економіки?

– У Китаї величезна норма накопичення, вона коливається в межах 35-40%. Це інвестиційні
гроші, які направляються в інфраструктурне будівництво. Саме це було основою державної економічної політики КНР впродовж багатьох років. Інший важливий фактор –
експорт. ВВП Китаю безперервно зростає з 1978 року, при цьому крива темпів зростання рухалась вгору. У 1990-х роках темпи зростання ВВП становили 3-4%, на початку нульових – 5% і більше. У 2007 році темп зростання ВВП досяг рекордних 14%. У середньому ж Китай зростав на 7% на рік. І все це за рахунок експорту, основою якого була висока продуктивність при низькій вартості праці.
Що ж сталося? По-перше, світ вже не може переварити стільки китайських товарів. КНР повністю освоїла свою нішу на ринку, і рости в ній все складніше. Спроба застосувати експансіоністську політику була хорошою, але теж себе вичерпує. Йдеться про спроби Китаю перенести економічну активність в інші держави. При цьому використовувати китайські технології, сировину і робочу силу. Головний стимул для інших країн йти на такі умови – дуже дешеві гроші, які пропонує натомість Китай. Але ця смачна приманка має певний наслідок. Наприклад, був проект, коли Китай хотів побудувати в Україні житла на $ 3 млрд. Це було б найдешевше житло, яке допомогло б вирішити проблему дорогих квадратних метрів, властиву великим українським містам. Покупці були б у захваті. Але ми б тим самим розорили власних забудовників, позбавили роботи своїх будівельників і додали б в скарбничку зовнішніх боргів. Не все те, що добре з точки зору покупця квартири, добре для держави.

– Чи може Китай перебудувати власну економіку для задоволення внутрішнього попиту і тим самим уникнути кризи?

– Кредити в Китаї дешеві – всі передумови для стимулювання попиту є. А ось зі структурною перебудовою економіки складніше. Далеко не всі товари, які виробляв Китай для зовнішніх ринків, затребувані на внутрішньому. У кожному разі це справа не одного року. Існує й інша проблема: китайське керівництво побоюється «бульбашок». У тамтешнього уряду ще недостатньо досвіду для боротьби з подібними явищами. Такий досвід накопичений в США, але не в Китаї. Що залишається? Як мінімум девальвувати юань. Крім того, є ряд заходів, які Китай вживає для підтримки свого експорту, – наприклад, знижуючи ставки на вантажоперевезення в портах.

– Як китайські проблеми відбиваються на світовому ринку і Україні зокрема?

– Вплив китайського чинника відбувається через сировинні товари. Падають темпи зростання економіки – знижується імпорт сировини. Враховуючи масштаби економіки Китаю це явище глобального рівня. Наприклад, частка Китаю в імпорті руди перевищує 50%. Тут прямо страждають інтереси постачальників цієї сировини – Австралії, Бразилії та України, яка також в числі найбільших постачальників. Крім того, Китай знижує імпорт нафти, газу, зерна та інших сировинних товарів з так званої рентної групи. В Україні ця група становить 27% (за підсумками 2014 року) від загального експорту. Тобто це та сама група ризику, якій загрожують потрясіння на світових сировинних ринках. У грошовому вираженні йдеться про експорт на $ 14,5 млрд.

– Так, але, з іншого боку, знижуються ціни на нафту і газ, імпортером яких є сама Україна. У кінцевому рахунку ми у виграші або в програші?

– Справді, по нафті і газу ми у виграші. Але загальний баланс для нас, на жаль, негативний. І треба розуміти, що низькі ціни на коммодітіз – це надовго. Вже зараз українські виробники руди і металопродукції працюють на мінімальній рентабельності з початку нульових років. Гривня девальвувала, посприяв зниженню собівартості, але тут же виросла рента на руди. Конкуренція ж на світових ринках тільки посилилася. КНР – споживач української руди, але в сегменті поставок сталі і металопрокату ми прямі конкуренти. Китай також знижував собівартість, скорочуючи витрати виробництва за рахунок економії на нафту, газ і вартості фрахту, який також залежить від паливної складової.
Наведу приклад. Один з наших основних зовнішніх ринків збуту металургійної продукції – Північна Африка. Знаєте, скільки зараз коштує доставити тонну китайського вантажу до північних берегів Чорного континенту? Всього $ 10-12 на тонну. Що я хочу сказати: що в умовах дешевої нафти логістичне перевага України втрачає свою цінність.

– Що зараз надає більший вплив на українську економіку – чинник війни на сході чи світові економічні потрясіння?

– Фактор сходу відіграв свою роль в II кварталі цього року. Згадаймо, в I кварталі 2014 підприємства все ще відносно нормально працювали. Найболючіші удари ми вже прийняли на себе. Так, за нам серйозно вдарила втрата російського експортного ринку. Ми за три роки втратили $ 10 млрд на цьому напрямку. У 2012 році ми експортували до РФ продукції на $ 19 млрд, у 2014 році – на $ 9 млрд. У 2015-му ми поставимо до Росії продукції на $ 4,5-5 млрд.
У цьому сенсі фактор зміни кон’юнктури зовнішніх ринків вторинний. Наша криза в першу чергу рукотворна і значно меншою мірою є частиною глобальних економічних потрясінь. Наприклад, якщо завтра раптом Волноваха – найважливіший залізничний вузол – перейде під контроль т.з. ДНР, два маріупольських меткомбінату будуть повністю відрізані від поставок сировини. Це величезний ризик, більш значимий, ніж потрясіння на Шанхайській фондовій біржі.

– Чи зуміла Україна компенсувати частину цих втрат за рахунок переорієнтації на ринки ЄС?

– Дуже малу частину. Якщо за останній рік на російському напрямі ми втратили $ 4500000000, то приріст поставок на ринки Євросоюзу дозволив компенсувати лише $ 200 млн.

– Коли економічний спад досягне дна?

– За шість місяців цього року обсяг експорту, за нашими оцінками, впав на 29% у фізичному вираженні. За рік падіння складе 19%. Припускаю, що дна ми торкнемося в III кварталі поточного року. На жаль, все ще можливо зниження експорту з російського напряму з урахуванням очікуваного продовольчого ембарго. Чому саме III квартал? Через бази порівняння. Поясню на прикладі. Ще в III кварталі 2014 року на російському ринку активно працювало підприємство «Мотор Січ» (найбільший виробник двигунів для вертольотів). Експорт продукції подвійного призначення до РФ тоді ще не був заблокований, і завод поставляв продукцію по повній програмі. Зараз кооперація з цього напрямку практично згорнута.

– Враховуючи специфіку роботи таких підприємств, як «Мотор Січ», і їх орієнтацію на ринки СНД, чи варто передрікати їм закриття?

– Такі підприємства, як «Мотор-Січ», з одного боку, були орієнтовані на російський ринок, що посилює їх положення. З іншого – ці заводи і їхні колективи володіють величезною компетенцією. А якщо є знання і вагомі конкурентні переваги – їм знайдеться застосування. За моєю інформацією, керівництво заводу зараз веде переговори з Польщею, розглядаючи варіанти співпраці. Це хороший сигнал та іншим підприємствам, які зіткнулися з подібними проблемами.

Джерело: Вісті Репортер